ПЕРЕДВИБОРЧИЙ СОН В ОСІННЮ НІЧ (фейлетон-байка)

Зіштовхнувся я вчора вранці на сходах зі своїм сусідом. Біг він  весь  розхристаний, очі горять. Прийшовши  в себе  від удару, запитую. Куди  тебе  несе? – На вибори! — відповідає. — Я вже  знаю за кого голосувати!

– Та стій, – кажу я, йому, ще не вибори.

– Ох дійсно, – оглянувся кум, ще ж вересень, а я  з просоння і не помітив.

– А що ж тобі таке  приснилося?

– Ой куме розкажу я  тобі  зараз... не повіриш. Ходімо на каву, я тобі  докладно доповім, кого не слід нам обирати.

І ось ще в пустій  і холодній  кав'ярні я  почув  цю дивну  історію, яка  надіюсь і вам  знадобиться. Ось що побачив кум у своєму  передвиборчому сні.

Цієї ночі  приснилося  сусідові, що  заблукав  він у лісі. Довго ходив і раптом вийшов на галявину. Глянув, аж тут відбуваються  вибори Лісової Ради. Зібралися  разом всі  тутешні  мешканці — і люди і звірі. Одні  вибирають   достойних, а інші пропонують  себе у  якості кандидатів  у депутати.

Чванливі індики  у чорних фраках, поважні  сови  у професорських мантіях, хижі  вовки  у шкірянках чекають своєї черги виступити перед  електоратом  зі сцени.

Зненацька  пролунали  звуки  популярної мелодії “Вибєрі  меня” і натовп  зрушився  і поніс мого кума  у напрямку, збитої нашвидкуруч,  сцени. Якийсь ведмідь випадково штовхнув  кума і  він почав  падати, а ногами як на зло зашпортався  об роззяву  їжака.

І прийшлося  би  кумові непереливки, коли  б не чиїсь  сильні  руки, що  зненацька  його підхопили.

Віддихався  вже  біля сцени, обдивився, бачить поряд стоїть  високий, дужий  козак з оселедцем і хвацько  закрученими вусами.

Кум  з вдячністю потис  міцну  руку  рятівника і  спитав: — Що ти тут робиш?

 — Так  ось, вирішив  подивитися  за що  ми  боролися. Як ви тут впроваджуєте   нашу  козацьку  демократію, яких орлів та  соколів  вибираєте.

В цей момент  призивна мелодія   обірвалася  і  на сцену  вискочила  дивна  істота:  не то балерина, не то свиня  в пір'ях, але  при краватці і  в балетках.

Спочатку  вона  обдарувала  натовп своїми  усмішками  і  прапорцями, потім  розсипала жарти і цукерки.

Тварина виконала  кілька  балетних  па і  заявила: – Тепер я  горда  птаха, а не свиня! А от  всі мої конкуренти, то справжні свині: брудні і зачухані, щойно з лісу.

Далі вона  витягла з довгої кишені компрометуючі фото цих конкурентів  і почала  поливати  їх брудом.

Де  вона  набрала  стільки  багна? — Спитав уголос козак. Але розміркувавши, добавив: — Свиня болото таки  знайде!

Кум не згоджувався. Йому  подобалося  безпосередність і  орлиний  запал  виступаючого. — Може  це і  насправді цар  птахів, а не свиня, — сказав він у голос. Дивись, яка на  ньому краватка, як він  безжалісно виводить  на чисту воду всю цю  свинячу братію! Не  стане ж він своїх  поливати!  Може  це благородний  орел: “яка гордовита  постава, які рішучі  рухи”.

– Ех, помиляєшся брате, – відповів козак і добавив: Зараз я  тобі  це докажу,  залию цій  тварюці  сала за шкіру!

З цими словами він звінко викарабкався  на сцену. Не встигли  глядачі  і оком  зморгнути, як козак  висипав перед промовцем   пригорщу  свіжих блискучих  жолудів.

Всі від  здивування  заніміли, а у кандидата почалась  якась  дивна  реакція.

Спочатку  він повів  носом, потім нашорошив вуха. З рота почала  капати слина. Якусь мить  він боровся з собою, але нарешті кинувся  на четвереньки  за їжею. І враз всі побачили  перед собою  звичайнісіньку  свиню. Вона  з самозреченим  видом, рохкаючи  і  плямкаючи  збирала прямо з долівки  гостинці  лісу.

Натовп наче прокинувся, завирував і враз  вибухнув  криками: “Геть!” і “Ганьба!”.

Наш молодець  глянув  на  народ і, виконуючи  його волю, зі  всієї сили піддав свині  під зад. Тварюка зі свистом вилетіла  за куліси, а з її кишені  випала  якась  невелика книжечка. Козаку  кинулась  у вічі   її дивна  назва. Він підняв  брошуру і вголос прочитав: “ІНСТРУКЦІЯ”...

Перегорнув сторінку і від здивування витріщив  очі, але  вів  далі: – Слухайте, тут написано: “Як  обманути довірливого виборця”.  Натовп замовк і уважно  слухав. У цій тиші лунко звучали слова читача.

Пункт 1. Грайте  чужу роль.

1.1.Народ свиней  любить лише  у  вигляді ковбаси  та сала, тому  зробіть так, щоб вас  ніхто не впізнав.

1.2.Для  електорату нашого Лісу більш  привабливими  є  Орел шляхетний, Рибка  золота, Сова мудра; в деяких  регіонах Лісу  перевагу  надають  Вовкам – сіро-червономанцям.  В залежності від ситуації  і запитів виборців, можуть  бути більш доречними також ролі  інших звірів.

Примітка.

Майте  на увазі, що Собаку  шолудиву, Ворону в  пір'ях, Курку  без  оних, козла відпущення і Віслюка  впертого краще  не  розігрувати. Їх  народ поки що недооцінює.

Пункт 2. Яку  роль вибрати.

Врахуйте  специфіку регіонів  Лісу.

2.1. На Заході  вам більш пасуватиме роль Орла шляхетного, чи Сови мудрої. Відомо, що  Орел є аристократом  духу, емоційним і войовничим патріотом.

2.1.1.Зображуючи Орла, в своїх закликах, змалюйте шлях боротьби  за ідею, шукайте  і знаходьте ворогів, ведіть народ на барикади за світле  майбутнє.

2.1.2.Якщо ж вам  більш до вподоби менш обтяжлива  роль – Сови мудрої, то ведіть  себе на сцені розважливо  і  глибокодумно. З вдячністю приймайте  оплески, але виступати доручайте лише  своїм  довіреним  особам: – дійсним  академікам і видатним  письменникам. Ця  роль не спрацьовує без дипломів і відзнак. Вони знаходяться  у додатку  до цієї інструкції. Не забудьте вписати  в них власне  прізвище.

2.2.На Сході  і  Півдні  туземці  більш поважають  Вовків – червономанців і Рибку  золоту.

2.2.1.Вовки відрізняються одностайністю (при голосуванні), агресивною  нетерпимістю і  мертвою схваткою.

Перед виступом  надіньте  вовчу  шкуру, продемонструйте  вставні зуби, заручіться  підтримкою  соратників і ви переможете.

2.2.2.Тим, хто  очікує у моря  погоди,  пропонуйте  послуги  Рибки золотої.  Для  приманки прихопіть з собою олію, крупи і соки для нужденних, пообіцяйте золоті  гори після виборів  і великий улов  буде  вам  забезпечений.

Пункт 3. Група  підтримки.

3.1.Заручіться  підтримкою великого Цабе  в обмін  на лобіювання  його інтересів.

3.2.Введіть у свій  виборчий  штаб і список “весільних генералів” та  інших людей, що викликають довіру. Вони будуть  вашою вивіскою.

Пункт 4. Обіцянки – цяцянки.

4.1.Обіцяйте  виборцям  те, що  вони хочуть: зайцям – капусту, вовкам – зайців, мисливцям – вовків, мисливців – зеленим, кожному  – своє.

4.2.Обіцяйте  турботу про кожного, все  одно  після  виборів  ви будете  вже далеко.

Пункт 5. Хліб і видовища.

5.1.Терміново займіться  благодійністю: віддайте  списані  ліки хворим; гуманітарний  одяг голим і босим.

5.2.Даруйте  все, що погано лежить, але не  дійдіть  при цьому  до ручки (дверної).

5.3.Не забудьте  про феєрверки, шоу  і  концерти, фотографуйтеся з провідними  солов'ями  лісу.

Пункт 6. Наочна  агітація.

6.1. Усміхайтеся  до виборців  зі своїх  агіток.  Нехай вони  стануть  окрасою  кожного стовпа,  паркану  і підворотні.

6.2.Здирайте  агітки  своїх  конкурентів, або залишайте  їх у менш привабливому  вигляді.

6.3.Підробляйте  листівки  своїх ворогів, зіштовхуйте  їх лобами.

Пункт 7. Психологічна війна.

7.1.Очорнюйте  і  залякуйте  своїх конкурентів: Правда все одно  не встигне  виплисти (до виборів).

7.2.Станьте  парушитистом, десантуйтесь в тому  окрузі, де вас  ще не розкусили.

7.3.Змальовуйте безпросвітну  картину буття  виборців  і себе – як спасителя  Лісу.

Кум і далі  оповідав  би мені  свій сон, коли б  не пристальна  увага  невідомця за сусіднім столиком.

На всяк  випадок  ми  поспішили із кафе на вулицю. Тут і домовилися, як увічнити для історії  це нічне видиво – хто як вміє, кум – малюнком, а я – словами.

Але  цей перестраховщик  дозволив  опублікувати  свою розповідь і малюнок  лише  під чужими іменами  і прізвищами.

З малюнка  я  зрозумів, що кум  встиг  розповісти далеко не все. Але  продовжити розмову  він відмовився. Проте  кумів малюнок  все показав і без нього.

Тепер на  наступних виборах ніхто вже  мені  не підсуне свиню, надіюсь і вам також, шановний  читачу.

За кума підписується  Садова  Роксоляна

(художник – педагог).

Записав  розмову  Олексій  Пивоваренко. 

СОЦІОНІКА В ТВАРИННОМУ СВІТІ

Стосунки між людьми можна прогнозувати. Так вважають прихильники порівняно нової (з 1970 року) психологічної теорії. Ці стосунки утворюються між 16 типами особистості, до одного з яких належите також і Ви.

Тип особистості (соціотип) не змінюється ні через день, ні через рік. Психологічний тип - це дещо інше, ніж виховання людини, її культурний рівень, її професія: це спосіб обміну інформацією та діями з навколишнім світом. Кожен тип має не тільки сильні, але і слабкі риси - досконалість в одніх доводиться "відшкодовувати" через недосконалість в інших. Іноді представники одного типу виглядають як близнята - хоча вони навіть не родичі. Можливо, тип запрограмований генетично.

Стосунки більш залежать від типу особистості ніж від виховання. Проте в психології існують різні теорії міжособистісних стосунків. Багато хто з психологів дотримується думки, що характер людини на стосунки не впливає, а все залежить лише від культурного і соціального рівня, виховання, професії тощо. Але навіть серед тих, хто бачить зв'язок між характером людей і їхнiми стосунками, точки зору розбігаються. Ще Сократ так і не зміг відповісти на питання, який друг кращий - найбільш схожий, чи той, що найбільш відрізняється від мене?

Соціоніка розрізняє стосунки між типами за ступенем комфортності. Наприклад, стосунки двох тотожних типiв далеко не завжди гарні. Розуміючи один одного з півслова, вони також однаково слабкі перед однаковими проблемами, тобто взаємодопомога у таких парах низька. Проте стосунки двох цілком різних типів ще гірші. Вони призводять до постійних конфліктів. Де ж "золота середина"?

Золота середина, це дуальність - відношення психологічного доповнення. Соціоніка поділяє 16 типів на 8 доповняючих, або дуальних пар. Такі пари - найбільш стійкі на близькій дистанції, тобто, наприклад, у сім'ї.

Цікаво й те, що поділ на соціотипи спостерігається також і в тварин. Можливо й не раз помічали, що кожна тварина має свій певних характер. Відповідно до цього, по різному себе поводить. Спостерігаючи за поведінкою джунгарських хом'ячків можна побачити, що у тварин дуальність проявляється так само, як і в людей.

Два хом'ячка, які в нас жили та були абсолютно різні характерами. Один з них був соціотипу "Гекслі". Завжди відкритий до спілкування, ніколи не боявся, коли його беруть на руки. Коли його випускали з клітки, він радісно бігав, досліджуючи все, що навколо нього, а потім повертався назад.

Інша тваринка, його сестра, сприймала все, що відбувається навколо неї, досить нервово. Будь-які намагання з нею поспілкуватися завершувалися криками, іноді укусами. Хоча хом'яки по своїй природі є досить тихими та мирними, вона часто видавала різні нервові звуки,притаманні екстравертам. Що стосується практичності, то це було не про неї. Вона ніколи не створювала собі запасів їжі, не облаштовувала собі кубельця.

Якось одного разу дочка принесла додому ще одного хом'ячка, теж джунгарського, красивого персикового окрасу. Він зовсім відрізнявся від хом'ячихи. Як справжній господар, він був хазяйновитий, постійно наводив порядок в своїй клітці, був охайним. А коли ми в його клітці проводили якісь роботи, завжди проявляв оборонну агресію, намагаючись вкусити.

У нас виникла ідея, спробувати підселити нашу "пищалку" до новенького "хазяїна". Спочатку навіть дуже хвилювались, чи не погризе він її? Адже на той час він проявляв до нас досить багат оагресії. Але як на диво, вони досить швидко знайшли спільну мову. Вона перестала проявляти до нього тривожність. Хом'як же до неї теж агресії не проявляв, ставився досить ніжно. Вони притулювались один до одного, іноді навіть разом ходили по клітці. Хоча вона була на багато старша за нього, жили вони мов душа в душу. Коли вона померла, він зробив їй кубельце і наби захоронив. 

До нас же, людей, вони продовжували ставитись як і раніше, без змін. Цікаво й те, що ми й раніше пробували підселити до неї інших хом'яків. але всі спроби були невдалі. Хом'ячиха постійно на всіх пищала, а іноді й кусалася.

Тварини, як і люди, теж відчувають своїх дуалів, але більш інстинктивно. Вони будь кого собі в пару не підбирають. Навіть у тварин проявляються раціональність та ірраціональність, етика та сенсорика, екстравертність та інтравертність, інтуїтивність та логіка. 

Якось хом'ячиха зламала ніжку і лікарю прийшлося ампутувати її. Вона ходила на трьох. Коли в неї щось не виходило, вона сама до себе кричала, обурювалася сама на себе секунди три. А коли поряд проходили люди, вона уважно слідкувала за ними, як це роблять екстравертні тварини. Тварини екстраверти завжди йдуть до рук, коли в будинок приходять гості. Інтраверти завжди стороняться гостей, зховаючись в іншій кімнаті.

Що вона була етиком, говорить те, що вона кричала вслух сама до себе, проявляючи підвищену емоційність. Тварини етики зазвичай є хитрунами, вміючи бути водночас і "дипломатичними".

Інтуїтивність: з іншими, рівними собі тваринами, вона поводила себе поступливо, не йшла з ними на конфлікт, не гризлася.

Сенсорні тварини: своєю поведінкою хочуть довнсти власну корисність господарству. Для прикладу ситуація, яка була в моїх знайомих у одному селі. В господарстві завелися миші. Господар вирішив поставити мишоловку, аби швидше виловити весь мишиний виводок. Щоранку, коли в пастку попадалась миша, він віддавав її своїму коту, який у них жив. Одного ранку, сидівши біля будинку, господар помітив кота, який гордо йшов до нього, тримаючи в зубах мишу. Який молодець, - подумав господар, - навіть сам зловив мишу! Дуже великим здивуванням було, коли кіт прийшов до господаря і поклав мишу прямо біля його ніг. Потім глянув господарю в очі, обернувся і пішов. Тварини-сенсорики таким чином виражають свою потрібність. Також тварини-сенсорики завжди піклуються про те, аби забезпесити собі зручні та комфортні умови, завжди шукають і знаходять місце, де тепліше. Інтуїти ж част оцього не роблять.

Раціональні тварини створюють собі запаси харчів, але роблять це протореними шляхами. Часом можна спостерігати, як тварина намагається через щілину протягнути кусок їжі, який не пролазить. Вона смикається досить довго, не спробувавши обійти іншим боком.